Белянський Олександр Миколайович (31.05.1950 р., м. Луганськ), український живописець, заслужений діяч мистецтв України з 1992 р. Закінчив у 1976 р.р Київський державний художній інститут (майстерня О.М. Лопухова), з 1987 р. викладає в ньому рисунок, з 1992 р. - доцент, з 1996 р. - професор кафедри рисунка Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури (НАОМА).

Працює в галузі станкового живопису (сюжетні полотна, портрети, натюрморти), поєднуючи реалістичну манеру письма з експресивними пошуками, зверненням до так званого романтичного модернізму.

Твори: "Натюрморт в Інтер'єрі", 1980 р., "Мід дід Денис Алімович", 1988 р., "Дендрарій", 1992 р., "Блакитний трикутник", 1993 р., "Біла чаша", 1993 р., "Ялта", 1988 р., "Седнів", "La mur", "Весна", 1985 р. - зберігаються в Херсонському, Чернігівському, Івано-Франковському художніх музеях, музеї м. Пісчани (Словаччина), у приватних збірках США, Німеччини, Ізраїлю. Твори художника привертають увагу прагненням знайти гострий сюжет, цікаве композиційне рішення. За роботу "Міжнародний табір "Супутник" одержав премію МК України.

В листопаді 1997 року, зробив другу персональну художню виставку, на якій було представлено 35 живописних робіт та 15 графічних аркушів. Головним управлінням культури Київської міської державної адміністрації до цієї виставки видано каталог з 12-кольоровими ілюстраціями.


Основною метою художника за останнє десятиріччя є прагнення розуміння форми її втілення в органічному пошуку образу в свої твори. Форма, в її розумінні дисципліни константної та секулярної, становить більш точний символ для визначення характеру сучасної європейської художньої культури.

Форма, сприйнята у своєму визначенні в рівновазі, у своєму висловленні гармонії, - носій симетрії, порядку, декартівського врівноваження образу. Але й форма також і в надмірності, надлишковості, еліпсі, оживленні змісту, у круговерті схожестей. Форма у малюнку, форма у кольорі, форма у матерії, тільки те, що має форму, має сенс у сприйнятті художника. І саме завдяки цій чудовій спокусі мистецтво Ніколи не стає життям. Завжди лишається якась відстань, якась цілина, розподіленість, що завжди заважає повноті досвіду (мистецтва) життя.

Його мистецтво живе дисципліною, роздратованістю та невдоволенням, живе історією та розпачем, живе у драмі багатоскладовій та іронічній через власну свідому обмеженість.

Художник намагається магістрально об'єднати у надзвичайній послідовності етапів власної біографії нищівну та переважаючу силу своїх вправ з формою разом з жорстким, доленосним, майже невідворотнім реєстром історії. Історична прийнятність як вимір та термометр форми перетвориться з часом на його позицію теоретичної переваги. Матерія, цілісність, божевільне розміркування, сильна витримка, відданість зачаруванню і в той же час безжальний погляд аналітика, жорсткий як у хірурга історії, - його справжня хвороба разом з його рятуванням.

профіль на сайті Вікіпедія
профіль на сайті КиЇвскоЇ організації Національної спілки художників України
профіль на сайті Національної академії образотворчих мистецтв та архітектури НАОМА
офіційна сторінка на ARTLIB